Так непом тно

Так непомітно понурились думи.
А час минає - спробуй наздогнати.
Торкає землю дощ осінній сумно,
Питає: "Коли встигло все зав'яти?"

Так непомітно облетіло листя.
Сором'язливо туляться дерева.
І серед хмарок раптом думка блисне:
"Якщо є осінь, то життю так треба".

Так непомітно посивіли мрїї.
І час лягає тягарем на плечі.
Земля торкає землю пір'ям білим.
Життя вирує. Але там, далече...


Рецензии
Вельмі прыгожы верш. У трох слупках Вы так яскрава і пільна намалявалі ператварэнне Восені ў Зіму, як быццам фарбамі па палатну.

З павагаю,
Андрэй Ястрэмскі.

Андрей Ястремский   25.09.2009 15:31     Заявить о нарушении
Вельми вдячна Вам, Андрію, за схвальну рецензію! Приємно почути таке кожному авторові. Дяка за таке сприйняття!

З повагою,
Олена)

Елена Чавгунова   25.09.2009 15:36   Заявить о нарушении