Для поета
Під дифирамби Еладії рапсодів,
та під китайкою червоної краси,
пишу вірші, бардів аедів привітаю
-- були тоді вони, та й зараз є безсмертні...
Шляхи відкрили, для всього світу,
і доказали так, що Греції були сини!
Співаймо, всі поети! Славу минулих поколінь
неможемо забути... Навіть коли нам кажуть
що ми перемінились і що наші дні не дні
ледачого бажання волі, та хімерної долі...
Шляхи нові кладімо під старими снами
-- не забуваймо Греції; бож ми є теж її синами.
У хвилі-німфи просіть собі та здобувайте
геній творіння й красу свого мастерства.
Ніяк, не занедбайте! І навіть гадки,
ні про що не планетарне, не допускайте...
Старинні пісні, нехай новими стануть -- заспівайте!
Тисячоліття нас погрунтували... І ось такі ми стали...
Строфи Гомера: Іліада та Одіссея, велика епопея!
Героїчна сага народу... Такаж є, і козацького роду;
Посейдон не переможе. Троянська війна, і щось похоже...
Німфа Каліпсо, краса безсмерття, для Одіссея все підхоже.
Луїс Камоенс свої Лузіада писав, тоді коли теплі дощі літа,
великий Бог греків, на землі Португалії, із неба розливав...
Заняття -- брати науку старинних поетів...
Дотепність та віршування необхідні своєчасно,
щоби збагнути силу слова в простоті!?
Магії раннього світанку не проходьмо
-- вони нам будуть бальзамом душі...
Послухаймо музи із Тежу.
Напиймося води із Гіпокрену.
А з Амазонки, послухаймо гомін діброви!..
З держави лузо — бразилідів навчімося
спокійно жити, під дифирамбами Еладії рапсодів.
15 жовтень 2007 р.
Свидетельство о публикации №109092104541