На столі стигне кава.
Я давно зовсім інша.
Хочу розповісти.
Марно.
Не можу.
Так боляче у грудях.
Хочу плакати.
Навіщо?
Не треба.
Хай співає дощ.
Це його виступ.
Не можу зрозуміти.
Але то вже іншим разом.
А зараз… зараз співати.
Разом із дощем.
Розтираючи по обличчю чорну фарбу.
Співати гнівом, болем, самотністю та любов’ю.
Я вільна.
От тільки кава на столі вистигла геть…
16.09.08
Спов дь
© Copyright: Кира Сети, 2009
Свидетельство о публикации №109092104525
Свидетельство о публикации №109092104525
Рецензии