Захопили вороженьки...
*Захопили вороженьки,
Захопили милу,
Захопили рідну Неньку,
Нашу Україну…
Полонили сторононьку,
Відібрали правду,
Плаче в хаті сива мати,
Козака вже не чекати….*
Край, через край, враз, сонце палає,
Небо здригнулось, впало, немає…
Стогне земля, попелом вкрита,
Віра знесилена в хаті закрита.
Хтось не спромігся, темінь розкута,
Шаблі бажання, милість забута,
Сіяли жито, а камінь зібрали,
Воїни славні життя віддавали…
*Плаче мати, плачуть діти,
Серце сум карає,
Серед мороку живого,
Тінь війни гуляє
Не шукати більше слави,
Ні долі, ні свята,
Ненька наша Україна,
На хресті розп’ята….*
Мить, як та вічність, надію топтали,
Стогнуть діди у землі – повставали,
Встала із ними розбита країна,
Жевріє серце в забутих руїнах,
Сонце зі сходу на захід зігнулось
З попелу небо з’явилось, всміхнулось,
Руки до матері тягне дитина,
Жила, живе, буде жить Україна.
* Не стоптали, не спалили,
Не змогли прокляті,
Неньку нашу Україну,
На коліна стати*
Свидетельство о публикации №109092104505