Син сонця
На хресті його душа, серце спалено до тла, безіменна самота на хресті…
1.
Він блукає поміж нами, зачарований містами
Сонця невпізнаний блудний син…
Каяття в собі шукає, в очі кожні зазирає
Загубився в світі він один…
Та невдовзі місяць зійде, на краю безмежжя стане
Розчинившись в подиху вітрил…
Хтось гукне в слід «божевільний»! прошепоче вітер «вільний»
Він злетів би та немає крил.
2.
Безпорадний в стінах сірих, він шукає собі рівних
Залишаючись в пітьмі один
І не знає що робити, куди йти, себе подіти,
Божевільної свободи син…
Вище неба – не високо, він шука свою дорогу
В натовпі одноманітних днин
Свидетельство о публикации №109092104476