Хай Вей
Не буду я бувши
те що ніколи я не був;
бож як не буду так бувши,
ніхто не скаже що мене забув...
Як буття мого бування
не буде бувати ясне
то той кожен, хто не схоче,
мене не забуде – і все!
Були дії та події
що колись були прості;
а тепер стали не вірні
-- так брехливі в простоті...
Діалектика події,
завжди містить два кінця:
один має життя намір;
а другий, лиш нарис олівця...
За дібровою сховались
соловейки та сичі...
Синій птах навіть не думав,
що вони йому є родичі.
Моя воля, не бездоля
для побратима мого;
нехай разом збудуємо
-- захитку добрива свого...
Колоколи нівідколи
гомоніли між собою;
вони, по суті свойого стану,
людей скликали до віри та покою.
Не так бувало за днів Петрових...
На панахиду людей скликали
-- віддати душу на лоно “боже”!
А кості, стежки держави потоптали.
12 жовтень 2007 р.
Свидетельство о публикации №109092104469