осiнь
щось белькоче й кричить,
і вдираються в ліжко примари й химери.
осінь - це сірий світанок, крізь скло пляшки
/із алкоголем/
й затиснувши, міцно, в зубах, як порятунок від болю,
цигарку
я йду на роботу, майже не спавши.
осінь - це листя, воно лізе і лізе /з дерев/
у скло моїх вікон, у хиткі, старі двері
я заплющую очі і бачу - воно падає прямо зі стелі.
осінь - вже вкотре життя немов зупинилось
і наче без сенсу. апатія -
/цей стан/ не лікується ні алкоголем, ні дозою сексу.
осінь - старенький годинник надломлений зсередини,
посріблений павутинням і пилом,
припиняє, циклічно, відлік часу якоїсь людини.
а потім, цинічно, приходить вона, тишею в груди,
поцілунком у губи, бере із собою /і вже не відпустить/ того,
кого найбільше ти любиш...
Свидетельство о публикации №109092006834