Сірі небеса гнітуть думки,
А в очах моїх, мабуть, утома.
Де кінець рядка - то крапки три,
Крапками запнулись сторінки,
Мрії болісно стискає вже судома.
У калюжі хмари височать,
Ніби там, де бруд - лишилось небо,
А по ньому люди вже біжать;
Під ногами небо розганять -
Щоб не бачить мрій, то так і треба.
Так треба
© Copyright: Анастасия Лысенко, 2009
Свидетельство о публикации №109092000434
Свидетельство о публикации №109092000434
Рецензии
