200-рiччю з дня народження М. В. Гоголя присвячую

По телевізору ми  любимо дивитись
Ті новорічні мюзикли, що душу зігрівають,
Ті, що веселять і надію в нас вселяють:
Все буде добре, треба лиш хотіти.


І всі улюблені ті наші передачі
Базуються на творчості людини,
Яку не можуть поділити дві країни,
А все одно кричать: «Він кращий!»


Усе життя його наповнене таємним,
Незвіданим, містичним, трохи дивним.
Він бачив щось незвичне, небуденне,
Хотів подарувати світу новий вимір.


І хай нам кажуть, що до України
Письменник цей  відношення не мав.
Неправда! Він був художником єдиним,
Що так вкраїнську душу відчував.


Він змалював її у всій красі первинній
І змусив цінувати неповторність
Тієї атмосфери і людини,
Що, завдяки йому, повірила у себе.

Ну хто іще так легко і цікаво напише
Про характерників, Солоху і чорта.
І кожне слово Гоголя народним духом дише.
Так, на моїй землі він жив, і я горда


Тим, що маю нагоду читати
Твори бессмертні і повні думок,
Тим, що по-новому життя відкривати
Я можу, перегорнувши листок.

«Вій»  - це просто скарбниця,
Розмаїття характерів, емоцій і дій.
Здається іноді: все тобі сниться,
Думок неоднозначних шумливий рій.

І хочеться наблизитись до неземного,
Підняти завісу хоча б на хвилину,
Долетіти пташкою до Дніпра середини,
Пізнати сенс буття такого.

У «Мертивих душах» письменник
Розкрив нам  міщанство у всій повноті
І бідність показав їх нутр мерзенних,
Що за копійку готові на брата іти.


Нехай, намагався спалити творіння свої,
Рукописи, на щастя, не горять.
Та сьогодні не будемо про речі сумні.
Миколу Васильовича треба вітать!


Вже більше століття він радує нас
Неповторністю і глибиною праць.
Я хочу подякувати цій людині,
Бо без неї не було б України!