Один народ та две булавы

Один народ та дві булави

Що калина себе зігнула
дідусь мені розповідав.
Не гоцул, а полтавець він був
але ж про Львів, тоже він знав...

Що булава  --  царська відміна,
в часи минулі, гетманів становила;
бо ж тоді військова сила слова
козацьку шаблю чесною робила!..

Що калина була зігнута споконвіку
і що малина не те саме й не все одно;
та що булава Дорошенка в Чигирині
не змінила долю України у багно.

Трагічний час той був коли татари
булаву порівняли до жінки Ханенкова
-- ось як для них була відома Україна:
не більше ніж для кінських лап підкова.

Ні калину, ні малину, татари любили
-- вони землі українські перехопили.
Мій дідуня говорив мені що так і робилось
тоді коли в Україні майбутьнє ділилось.

Один народ та дві булави.
Одну країну розділено на дві:
-- пулавска - Права,
-- московська - Ліва...
Обидві утопляли свої сльози у Дніпрі.

Малоросія  -- чи ж буть таке можливо,
себе назвали лівобережні українці;
А галичани себе признали "сагайдачани"
- й правобережна Україна ся зродилась!

Ось така, дідусь мені сказав,
правда історична -- як Україна відродилась.
І вже тоді красна калина була зігнута
також, булава гетьманська зміцнилась...

Чорне море хлопотливо воду колихало
бо ж турецький флот по хвилях розтягався...
Незабаром, Сагайдачні чайки прорізали море,
подолали Херсонеса, показали Дунаєве гирло...

Україно, Україно! Твої діти є
Один народ та дві булави.

2007 р.