Надворі світанок і сонце вже сяє
яскравий день хоче землю обгорнути
а місяць зморився темряву плекати
в спочинок віддався -- у свої домівки...
Серце ж моє не радіє й не знає
в чім справа та що його нудить...
-- Чи скука його захопила,
а може й на завди його утопила,
в таємному стану сховала,
надію на віру в майбутьне буття.
Серце ж моє не радіє й не знає
що птахи надворі свівають як завжди...
Там сонце весело гуляє й святкує
-- промінням своїм усе обнімає,
освітлює пісню веселу пташинок
та смілість боротись від всіх вимагає!
Серце ж моє не радіє й не знає
що хтось, у куточку якомусь, також плаче...
Не знає про мене й не знає що сонце надворі
яскраво сіяє та місяць уже заховався
-- пішов спочивати, від нас удалився...
Нас двоє осталось сумувать наші дні!..
Серце ж моє не радіє й не знає
що хтось, у куточку якомусь,
нічого про мене не знав і не знає..
Уже ранок та сонце ся
© Copyright: Микола Щома, 2009
Свидетельство о публикации №109091904476
Свидетельство о публикации №109091904476
Рецензии