Солодких снiв!

  Я люблю засинати на твоїй подушці… В мене, звісно, є власна. Але на твоїй якось затишніше. Тим паче на ній спиш ТИ, а мені ж так хочеться бути якомога ближче до тебе. Тож я щовечора вкладаюся на бік та притуляю свій носик до твого (а вони ж у нас ідентичні :) І слухаю наше з тобою дихання… Особливо тепло стає, коли твій подих співпадає з моїм. Я відчуваю, як ти втягуєш носиком повітря, я також роблю вдих, а потім ми одночасно видихаємо. І між нами виникає шар теплого подиху, від якого по всьому тілу струменить жар – приємний і такий п’янкий.   
  Колись давно в мене була малюсінька лялечка, розміром з корок від шампанського. Так от, перед сном я будувала їй хатку. Під своєю ковдрою. Вона ж була принцесою, а справжні принцеси повинні жити у теплі та затишку… Занурюючись з головою під ковдру, я розмовляла з нею та вкладала спати у складках підодіяльнику. Так само, як і ти мене, я зігрівала її своїм подихом…
  І от я згадую дитинство, а ти тим часом вже спиш, тримаючи мене за руку, а іноді й за більш м’яке місце ;) Іноді мимохіть міцно стискаєш долоньку та швиденько забираєш її. А я вже розвернулася до тебе спиною та гріюся від твого теплого подиху в потилицю… Солодких снів, коханий! Хай янгол тебе береже…