Кричи Ау!

Кричи Ау!

Для Юлия Плугина
По її поемі "Ау!"

Кричиш: «Ау!»
Тебе я чую,
за океаном --
ось тут в далекій стороні.
До тебе мій голос не доходить;
бо не так швидко він літає
по ефірних просторах,
тай розпадається
у тишині...

Судьба твоя
не моя доля.
Ти маєш волю віршувати
та віршувати маю волю і я.
То щож нам іншого й шукати
-- живімо так щасливо як можливо.
Ти у твоїм краю
а в моїм краю я.

Твоя поема кричить «Ау!»,
голос її я дочуваю
-- пиши... пиши...
пиши, я чую і я знаю
що те, що пишеш ти,
не починається та й не має краю.
Воно раніше існувало,
чим твою постать охватило та й
судьбу поетесси тобі нав"язало.

Кричи «Ау!»
Тебе люди почують
-- навіть тепер уже і чують.
А тиха тишина це пауза
-- перепочинок музичного компасу,
нової оперети
яку ти уже почала рисувати...

-- Пиши... пиши...
Пиши, я чую і я знаю:
те що ти пишеш,
ефірами лунає...

На сторінках паутиння
даблю.даблю.даблю --
зразу ранком у понеділок,
якийсь поет тебе і прочитає.