В вікно моє не стукай вечорами,
Не обіцяй повести до зірок,
Закутаній холодними снігами
Душі нема рятунку від думок…
На самоті і холодно і страшно.
Тебе побачу – мало не кричу.
Я болю завдаю тобі нізащо,
А потім ще й ображено мовчу…
Прости мене, якщо простить є сили,
Тебе я мучу, бо самій болить!..
Прости за те, що ти мені не милий
І що без мене вже не зможеш жить…
Прости за те, що серце повне іншим
Й без тебе одцвіла моя весна.
Що я сміюсь від гордості, не більше,
Бо перед ким поплакатись нема…
***
© Copyright: Роза Соловьева, 2009
Свидетельство о публикации №109091702388
Свидетельство о публикации №109091702388
Рецензии