Пришестя

Видираючи ганчір’я з твоїх шорстких легень
Натрапляю на дерева та квіти

мов у просторі без гравітації
майже без зусиль штовхаюся ногами та руками
виконую гімнастичні піруети різної складності
плавно стрибаю у потаємні околиці
Де у будинків
мерехтять поодинокі вцілілі вікна
Інші погрозливо
де
монструють свої загострені скляні ікла
Через розквітлі бруньки трубопроводів видирається на свободу
Схожий на скаліченого привида отруйний газ
Металобрухт виблискує ще не заіржавілими коронками
Поскрипує деталями, заворожує мене своєю нерухомою вагою
Могутністю
за його мимовільним тріском та скрипом
Вбачаю намагання знову стати на ноги і піти своєю дорогою
що колись раптово обірвалася

коли я підстрибуючи плаваю у цих районах
Де ніколи ще не віддзеркалювалася твоя хода
Де ніколи ще не наставав час сонячного світла
Видираю усе ганчір’я з легень
Щоб вичистити кору та паркани
Пелюстки та стіни
Скло та труби
Металобрухт та повітря
Тварин
Що висунулися з вікон
Та беруть одне одного в обійми
Й досі чекають на Твоє пришестя