Я йду наосліп - лину до тепла:
Так роблять діти, божевільні й звірі.
Я вже не вірю у реальність зла,
Але й добру, здається, теж не вірю...
Мій компас раптом загубив магніт:
Минулим - марю, згадую - прийдешнє.
А сніг уже запорошив мій слід
І просить у свою гостину ґречно.
Я проведу останні кораблі,
Зніму із себе мантію й вериги,
І тихо ляжу у Твоїм теплі
Під непорушним укривалом снігу.
Осень 2006
Я йду наослiп - лину до тепла...
© Copyright: Фантазия-Экспромт, 2009
Свидетельство о публикации №109091300972
Свидетельство о публикации №109091300972
Рецензии