Днепр широкий

 
Ревів, стогнав колись
Дніпро широкий --
коли козацька слава
волю розкидала
по степах широких України
-- а тодіж і сама воля,
діда Дніпра,
долю народу готувала...

Ось така то і була слава
- бож там була булава!

Та баба Параска, з давніх давень,
Українців та Шевченка гартувала --
в колисанках їм співала пісню неньки.
Тай не засипала...

Так зростала Україна...
Її доля зза Дунаю вибухала
- схід із заходом зєднались.

А стара держава модерною стала.

Заспівав Шевченко пісню --
танець покотився...

Українка обійняла,
долю України,
як свою дитину...

А Дніпро від сну прокинувсь
й береги нові побачив.

- Колись були пусті степи;
а тепер хати та дачі!

Україна нова стала
тай потужною себе малює.
Слава й воля засіяли.
Хто є ми українці,
усім народам показали.

А Дніпро широкий свій танець гуляє
і Дунай сміється, як ляха згадає...

А Шевченків спів ефери наповняє,
бо серце козаче, в серцях українців,
б"є так сильно аж усе переважає!..

9 лютий, 2008 р.