Я,марив: коханням та твоєю вродою,
В житті зустрічав справжніх жінок,
Та, завжди товаришував із волею-
Тому й прогавив,- кохання дзвінок.
В житті,- нікого не зраджував,
Не втримав мить свого кохання,-
А,потім , як міг заспокоював:
Біль,гнів та муки страждання.
І, як мені, тепер веселитися?
І, душу серед вас розкривать,-
Любові, не встих напитися!-
Чого мені, ще,- від долі чекать!?
Може й найду собі жінку,
Обніму я,своє рідне дитя-
Лишилось,- страждати чоловіку-
Прогавив я, вже частинку життя.
Пишу я, для молоді нашої,
Щоб, на граблі не наступала двічі:
"Бережіть хвилини любові вашої!!!-
І, не ставте у церкві, їй свічки."
Я, не утримав кохання
© Copyright: Пётр Лавренчук, 2009
Свидетельство о публикации №109091302022
Свидетельство о публикации №109091302022
Рецензии