Я чую, як б'ється серденько твоє, Україно:
Як птаха скалічена - крильми у грудях тріпоче.
А я уві сні все до трав твоїх скошених лину,
В гаї солов'їні, що тиху молитву шепочуть.
Залишена нами земля так благає любові,
Блискучі краплинки, мов сльози, бринять на колоссі.
У вічність вдивляються очі її волошкові,
А час вже вплітає сріблясті нитки у волосся.
Забуте і кинуте криком озветься у душах,
Простягнуться руки людські до безмежного неба,
І сонце торкнеться промінням очей не байдужих, -
Сини нерозумні нарешті згадають про тебе.
Немов після довгого сну все живе схаменулось
В казковому чистому сяйві небес світанкових, -
То доленька щиро до кожного з нас посміхнулась,
З країни дитинства далекої, снів кольорових.
Жива Укра на
© Copyright: Екатерина Болгова, 2009
Свидетельство о публикации №109091301354
Свидетельство о публикации №109091301354
Рецензии
