Якщо хтось почне кричати

Я восени відчуваю себе необхідністю,
Необхідністю тепла, холоду, для тебе.
Долонями по серцю, кривавою ніжністю,
Ховаю під крилами тваринну впертість.

Мені так солодко сміятись над біллю,
Йти від тих хто не знайшов сил піднятись.
Різати по живому, робити невинні очі,
Ховати під крилами чиєсь кохання м*яте.

Варити каву не для себе, босою танцювати,
На небі, вище неба, без доступу до кисню.
Холод тягне легені, хоча повинен зберігати,
Моє тримтяче, шрамоване чесністю серце.

Я знаю де ти ховаєш свої сірі смуги болі,
Ховаєш під рукавами светру жовті ланцюги.
Ти знаєш, це осінь посміхалась нам минула,
Коли ми вперше зіткнулись з зустрічі на "Ти".

Я пирнаю та кидаюсь з високих дахів до землі,
Спадаю до глибин гарячого, червоного листя.
Холодними краплями проникає під шкіру, вії,
Чуєш? Це бьється об застиглу землю моє серце.

Щоб зберігати осінь, найсвітлішу, щиру,
Спонукати до дій, безумних, вперше других.
Немає кінця тому що немає свого початку,
Ховати під крилами змерзлими, тепле сонце.