Сонет № 17
Портуралського поета Луїс де Камоенс
Преклав Микола Щома
Коли мої очі насичують свій голод
веселим усміхом твого прозріння,
я почуваю себе захопленим дуже.
Та гадаю що рай на землі. У мене.
Від земного майна відділений дуже,
і рахую що другі майна тілько вітер;
так що як буде воно, по виду моєму
оцінок малий добавить на вагу мою.
Як вас величаю, Пані, себе не тону я.
Хтож бо вашу справу чесно почуває,
розуміє: що він ніколи не є вартість!..
Для цього світа, ви такі є незвичайні;
що на правді дама, ніяко сумнівать.
Бог зробив небо й землю. І тоже вас!
Сонет 17
© Copyright: Микола Щома, 2009
Свидетельство о публикации №109090800173
Свидетельство о публикации №109090800173
Рецензии