Мiнливiсть

Не в кожну мить мудрець мудрує,
Так і поет не щохвилин віршує.
Як кругосвіт щоночі не мандрує
Бува і серце лірика у спокої німить...

І люд, що поряд долю розділяє
Не кожень деньтурботу проявляє
Так і пахарь в воскресення спочиває
І весельчак любив би потужить

І хмари вітер пред світлим днем порозганяє
Так гнів проходить, радість наступає
І в дійсності бува і спогад пролинає
Так все міняється у мить

І після серії дощів за береги ріки ступають
Але ж люди вірять, Бога підганяють
Бо знають, що дні життя безжалісно минають
У тому прип'ять мінливості світів

І хто ж бажав би послідовності в природі?
Чи був би вірним крок людській породі?
Чи мали б образ ми краси жіночій вроді?
Тоді в кінці, як масло, світ застиг.

Але рішучість неминучих супостатів
Що розділяють твердь на ледь дрібне. І без остатку
Минуле каменем впаде в історії додатком
Різноманітність - хто за тобою встиг?