Бездонна пастка - забуття

Сафа Буримова
Забуття... Яке миле слово!
Примінити б його до себе...
Пробач, моє серце! Це коло
Замкнене виходом в небо.

Відійти від любові до краю,
До краю бездонної пастки...
Де ненависть моя вища Раю,
Де немає душі навіть частки...

Нехай тече кров холодна
По жилах гарячого тіла...
Та любов забута, бездомна
Хазяйкою бути хотіла

Пішла... Пішла добровільно
До краю бездонної пастки...
Де ненависть моя стала сильна,
Де не стало душі навіть частки...


© Copyright: Сафа Буримова, 2009
Свидетельство о публикации №109090606273
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Сафа Буримова
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Сафа Буримова