Сонет № 5
Портуралського поета Луїс де Камоенс
Преклав Микола Щома
Запертий бував я уже в декілька тюрмах
- не почесно карання приймав за мій гріх.
Навіть зараз, на руках, ношу я кайдани,
котрі, смертельна тінь, роздавила в мені.
Поклав у жертву себе я самого, аби зрости
у любовному стані. Любов овець не прагне!
-- Побачив смуток, мізерію, та заслання.
Здається, що таке мені було й приписано!..
Тож у малому, я почувався задоволений.
Задовільність така навіть стає смішлива
- як що обдумаєш про життя пусто-веселе.
Та моя зірка не погасла. Тепер я зрозумів.
Сліпа й смертельна домовина - яку бачив,
научила мене боятися того що ти хочеш...
Сонет 5
© Copyright: Микола Щома, 2009
Свидетельство о публикации №109090504071
Свидетельство о публикации №109090504071
Рецензии