Мені залишився лиш спогад -
Твоєї усмішки відбиток.
І на портреті ніжний погляд
У серці лишив біль надії.
Твої блакитні ніжні очі -
То небо в пошуках дощу;
Я не вмовляю, бо не хочу,
Я тільки пошепки кричу.
Залишився лиш біль розлуки,
Він крає серце, мов ножем.
Давно я опустила руки -
Один на світі раз живем.
Я буду сонцю посміхатись,
Я буду вітер цілувать,
Я буду небом милуватись,
Ти не проси лиш забувать
Твій погляд, очі, твої плечі,
Що на портреті, як живі...
Тебе ж я бачу кожен вечір,
Лише уста твої німі..
До божевілля буду жити!
Аж поки сил не стане жить.
Я буду пристрастно любити
Лиш тих, що варті їх любить...
А твої очі, немов небо
Забуду. Буду іншим жить.
Буду любить його, зелені,
прекрасні очі... не твої.
Портрет
© Copyright: Алекса Ман, 2009
Свидетельство о публикации №109090502174
Свидетельство о публикации №109090502174
Рецензии