Не бачу

Не бачу нічого
 
      Девлюся далеко
      - туди де місяць не сходить
      і зорі не сяють,
      бо ж там їх немає...

      Там сонце всевічно тепліє
      і "люди" щасливо співають
      - вони залишили земельну натуру,
      перейшли до не тлінного стану
      і так проживають безжурно й спокійно
      на широко-зелених степах нової землі...

      Туди я сремлюся і там моя воля.

      Колись хтось мені показав там безмінні здобутки
      - безцінні засоби життя вікових існувань...

      Там і ночі немає, і спраги ніхто там не чує,
      лишень легкий вітрець, по просторах, любимо гуляє...

      Мій батько та мати моя там вже давно — це я знаю!
      Чекають мене — мені ніби-то щось, ласкаво, шепоче
      і серце моє розуміє цей шепіт, гомоніти з натурою хоче
      бо рано іще залишати земельну хатину, щось маю робити!

      Девлюся далеко
      - туди де місяць не сходить
      і зорі не сяють,
      бо ж там їх немає...

      Сан Кайтано до Сул; червень, 23 - 2007 р.