По радіо передають набридлий хіт,
Я руль тримаю білою рукою.
Мене веде кохання, наче гід,
Стежками, що порослі муравою.
Зелені очі дивляться в вікно,
Не помічаючи дорожних знаків.
Куди?Бензину мало! Все одно!
До тебе - в Прагу, Мінськ чи Краків.
У "бардачку"-мої вірші й вино,
В кишені - цигарки (на всяк випадок).
Цілодобово гнатиму своє Рено,
Не відчуваючи утоми й неполадок.
Я подорожнього до себе не візьму,
І не зайду в колибу при дорозі.
Я з розуму від спеки не зійду,
І не замерзну вранці на морозі.
Та раптом вилечу кудись за поворот,
Втрачаючи собою керування,
Заверещу що мочі "О, май Год!".
Ця подорож, нажаль, була остання.
І перестав мій пульс ловити твій,
Мої слова перетворились в піну.
Шепочучи "Бувай, коханий мій!",
Я у кохання врізалась, як в стіну...
В один к нець
© Copyright: Милослава Пятак, 2009
Свидетельство о публикации №109090204123
Свидетельство о публикации №109090204123
Рецензии