Нас звело з тобою, як зелені крони
Шелестіли тихий реквієм весни,
Як токсичне місто пізньою порою
Бачило в тумані смерекові сни.
Ми лежали долі, втомлені весною,
Видихали щастя в агрусовий рай.
Геть без слів тремтіла твого тіла мова,
Коли пив мене ти....І зелений чай.
Мій зелений погляд ніжно-загадково
Заснував фундамент нового життя....
Ти змішав всі фарби. Може. випадково,
Зник зелений колір.... І я вже не та....
Помилка художника
© Copyright: Милослава Пятак, 2009
Свидетельство о публикации №109090204119
Свидетельство о публикации №109090204119
Рецензии