Було колись - був хутор Щоми

Було колись - був хутір Щоми

      На першому боці, століття двадцятого,
      по степах Полтавщини, здається тепер там Суми,
      розташовано розцвітали зелені дерева-садки
      а між ними, розвито й могутьній дрімав хутір Щоми.

      Там родилися не будь які люди — з відтіля вийшли
      сини України, які, за неньку свою батьківщину,
      поклали життя в бойових стартуваннях Другої Війни...
      Там родилися люди що, кров"ю своєю, посвятили Щоми.

      Ларіон Опанасович Щома, Красної Армії сержант,
      в 41-шому році, на службі в Литовскім отряду,
      за Вітчизну боровся!.. Герой України! Тебе не забуде
      нове покоління... Складемо для тебе, на спомін навіки,

      сердечну подяку — Ти син нової Держави, Сержант!..

      Щоми, Качанівка. Охтирка — великий район,
      перейменував на Жовтнево "щомівські" селяни
      й підпорядкував їх під владу Малопавлівській сільраді
      за сім кілометрів, від колишніх Щомів, в далину.

      Нехай память про тебе, Ларіон — мій брате,
      по твоїх словах назавжди лунає:      

      "
      Залетивше голуб у чужи края
      позабыл дорогу, позабыл друзя.

      Побывался голуб за своим гнездом
      - не нашол дороги, погиб з головой.

      Ожыда голубка, ожыда отець
      вести голубенка з далекого краю
      - Ветри передали:
      лежить голубенок в зеленему гаю...

      Соловьи щебечуть,
      цветочки цветуть;
      кости голубенька у земли гнеють...

      Но это не голуб, это друга кости
      - прилетаеть домой голуб:
      героем новой горы. "

      Ларіон, 22-го марта, 1941 р.
      Сан Сайтано до Сул; 24-го червня, 2007 р.
*** *** ***