все, что от нас осталось
Інші сліди були знищені досить ретельно
Нащо зустрілися ми на пильній дорозі,
Де була спека, де була смертність пустельна?
Раз на годину - стара і забруднена фура,
ми по життю покотилися автостопом.
Я на залізному серці твоєму гравюра.
Це є шедевр, та нас не чекає Європа
На нас не чекають ніде, і столи не накрито
Ми неугодні, хоча ти є трошки святіший...
Нерви бетонні, а очі, здається, з нефриту...
Важко надвечір падала з неба тиша.
Падала, тисла. Вона і навчила вмирати.
Я не хотіла, спіймала якусь подорожню.
Сльози отруєні в*їлися в наші грати.
На блозі - коменти. На інше ми вже неспроможні.
квітень, 2009
Свидетельство о публикации №109083005986
Александра Очман 16.03.2010 01:42 Заявить о нарушении