Розд ля Син Море

Синє море розділяє
рідний край мій і мене...
Я живу в землі далекій
де не чути співа вітра
як шумливий в Україні вітер є.

Тут сичі сумно літають
під небесні облака...
Тут сумовно хмари грають
бо не знають пісні козака.

І хотілося б летіти
в ту сторінку де мій край
малював свою потужність
у віках минулих...
І де дід мійб та мій прадід
славу та могутність будував!

Я не чую тут Шевченка
хоч братів не мало є
- всі говорять якось смішно,
все мішають - рідне та чуже.

Є ж такі що мають сором
говорити хто він є...
У чужім гнізді ховають
навіть призвіще своє!
Не хотять знати про батька
(хто він був і хто він став)
- яка кров у його жилах
і по чому він зів"янув
та й про батьківщину
(про свою бувшу родину)
говорити перестав.

На столі сумно схилився
зажурився і гірко заплакав
- був колись він українець
про минулеє з сусідом балакав.
А тепер сам залишився...
В країні далекій
де сичі сумно літають
де сердиті вітри завівають
і життя і спомин
по трошку вмірають.

Синє море розділяє
рідний край мій і мене...