Спогади про випадкове

"Надовго, назавжди, ніколи" -
Повториться знов, і вже
Так скоро місто святкове
Твій будень доп'є, як фужер.
Ще раз полетять у небо
Акорди, салют і біль.
Не можна цього й не треба:
Чекаю на спогад твій.
      Спогади про випадкове
      Ніжні й сумні, як струна.
      У кожного є "ніколи",
      Бо доля всьго одна.
      Тікаєшь в свої "навіщо",
      А я у свої "якби",
      Вже зимний у місті вітер
      У будь-який час доби.
Чорнетки із ніжним болем,
Чорнетки про файні сни...
Ти будешь у місті скоро,
Так пишеться восени.
На площі в цю мить нікому
Авжеж, не болить струна,
Та в кожного є "ніколи",
Бо доля всього одна.
Повториться осінь знову:
Ілюзії дощові
Заплачуть про випадкове
Й замерзнуть собі на шклі.
      Спогади про випадкове
      Ніжні й сумні, як струна.
      У кожного є "ніколи",
      Бо доля всьго одна.
      Тікаєшь в свої "навіщо",
      А я у свої "якби",
      Вже зимний у місті вітер
      І будь-який час доби.
На площі в цю мить нікому
Авжеж, не щемить струна,
Та в кожного є "ніколи",
Бо доля всього одна.