Я їду в потязі життя,
Моя полиця-справа від вікна.
Моя дорога дуже коротка,
Алеж вона настільки солодка.
Моє кохання зліва від вікна,
Він їде в томуж потязі життя...
І серце рипне мов струна...
Заплаче потяг як мале дитя...
Відбудеться зупинка термінова
І сяде в потяг пасажирка нова...
Нічого особливого у ній нема..
Вона сідає...навпроти нашого вікна...
А потяг йде й стучать колеса..
"приємно дуже, мене звуть Олекса"
Нічого особливого нема,
Вона сидить...навпроти нашого вікна...
Видніється зупинка у кінці
"Бажаю я вам счастя у житті..."
Виходжу з потяга...
НІЧОГО вже нема...
Олекса їде далі.. Навпроти того же вікна...
Потяг Життя
© Copyright: Макогонова Анастасия Ася, 2009
Свидетельство о публикации №109082905438
Свидетельство о публикации №109082905438
Рецензии