Ми повертались у серпні з південного сходу,
А на душі правив жовтень і шепотів:
«Скидай свої маски, мов листя у стомлену воду,
Звикай завмирати в очікуванні весни»
Дерева якогось чорта надали приклад,
А також поля — вже такі жовті і голі…
Я відчувала: для тебе я точно зникла.
Напрочуд не відчувала тупого болю.
І буде зима, весна, а потому безлад,
Немає кривої погоди, є кепська одіж,
Та жовтень в душі — одне із випробувань пекла.
Ніц не поробиш.
по дороге из...
© Copyright: Александра Очман, 2009
Свидетельство о публикации №109082806819
Свидетельство о публикации №109082806819
Рецензии
