Порожнi думки й безпритульнi обiйми

Порожні думки й безпритульні обійми,
Втопилися в сніжний туман почуття,
Я мов розгубила всі центри тяжіння,
І точки спирання, і своє життя….

Стою в невагомості сніжного міста,
Ніяк не вписавшись у цей Новий рік,
Стою без надії знайти своє місце,
Здається, цей день не надовго – навік.

Знайди п'ять хвилин непотрібного часу,
І, може, востаннє мені приділи.
Я тут, серед вулиць, я зовсім невчасно,
А ніжність вертати нема вже коли….

Чудес не буває, завія і вітер
Цілують сліди неоплаканих сліз.
Ти йдеш крізь життя, що єдине на світі,
Лишаючи тільки невпевнений слід.


Я втратила все, я не мала нічого
На цій вкритій снігом і болем Землі
Шукала тебе, а знайшла тільки втому
Й украдені в когось хвилини твої.

На шкірі моїй засинають сніжинки,
А одяг, ти знаєш, вже знято давно,
Я все ще в районі тієї ж зупинки,
Хоч крил не побачив – зламав все одно.

Хто знає, чи згасла, чи світиться зірка,
Бо видно лиш сніжне моє небуття.
Не так уже сумно, як зимно і гірко
На битому шклі танцювати життя.

Стою на зупинці й питаюся в себе:
Чому телефон у руці й нема слів,
Доросле дівчисько, закохане в тебе
Занедбане в білій пітьмі своїх днів.

Чудес не буває, завія і вітер
Цілують сліди неоплаканих сліз.
Я йду крізь життя, що єдине на світі,
Лишаючи тільки невпевнений слід.


Чи втратив ти щось, чи не мав ще нічого
На цій вкритій снігом і болем Землі?
Зітруться на попіл сто років по тому
Забуті тобою хвилини мої...