Реквieм

               

     Моргає сонечко з-за гаю,
     Голубить хмара хмареня,
     А Вечір чорного коня
     В кленову бричку запрягає.
     Копитом креше кінь баский,
     Іскрини-зорі небо криють,
     В садах хатки убогі мріють,
     Чумацьким дибають віки..
     І ніби Божа благодать
     Зійшла на землю.Ніби..ніби..
     Палають зір холодні німби,
     Утомою забиті сплять..
     У сповиточку любо спиться!
     Дзвінка кленова колісниця
     Несе розкішну, пишну Ніч
     Над солов’їними райками,
     Над посмутнілими ставками...
     Ось так і Доленька.Поклич-
     Не обізветься,не почує..!
     Ночує там, куди правує.
     Лиш мантія  стікає з пліч
     На села, сном важким залиті,
     Де сплять кайданами  повиті.


Рецензии
Дуже сподобались Ваші вірші, в них стільки патріотизму і справжнього неспокою...Спасибі!

З повагою, Олена .

Елена Войнаровская   17.10.2009 14:11     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.