Струною барда
горить молитва голосу багаттям.
Кого сьогодні прийме у турне
по болю серця, мов Божа, матір
у край далекий,
де серця край,
лети, лелеко,
і повертай
в гніздо нагріте
де ти – на варті.
Мести себе подалі від біди,
зійти з орбіти втоптаної долі.
Навзаводи словесної води,
без приводу та повода для ролі
себе сягати –
до забуття,
вдихати свято
хвилин життя,
відмалюватись
на неба карті.
Як танутиме вічна мерзлота
та плистиме у зливах наді мною,
а променя мережка золота
розстелиться від вмілих рук весною
розквітну вітром,
як проросту
ненатлим, мокрим
від голосів.
Мені тремтіти
струною барда.
24 Серпня 2009
Свидетельство о публикации №109082405527