П д серцем длуба бридота

Під  серцем  длубає  бридота
І  з  сумом  огорта  мої  думки 
Як  же  набридла  моя  злидота
І  юних  мрій  всихаючи  струмки

За  вітром  пнеться  горда  воля
За  нею  линуть  розтріпані  вірші
Завмерла  в  спокої  недоля
Мов  пил  припавший  до  душі

На  світ  дивлюсь  погордо
Із  висоти  своєї  самоти
Пустельник  в  тисняві  метро
Волаю  в  гамір  до  хрипоти

Та  все  дарма  у  тому  місці
Немає  виходу  й  ніколи  не  було
Сиджу  і  бовтаю  пісне  у  мисці
Хоч  мріяв  про  масний  бульйон

Мигцем  мина  моє  життя
Літа  експресом  гайнули  мимо
І  мрія  раптом  йде  у  небуття
Я  бачу  свою  старість  зримо

Десь  у  душі  покоїться  весна
Холодна  осінь  грюкає  у  скроні
Щось  в  грудях  закипати  почина
А  кров  пече  пошарпані  долоні

Та  не  скінчивсь  останній  лік
Хоча  на  суші  борсаюсь  як  риба
Наповнив  досвідом  свій  вік
Немов  незрушна 
                філософська  глиба 
Сергій  Мат09р