Немов зимове л то
Холодний блиск в очах
У обрисах дівочих рис
Дарма шукати зиск
Та сподівання грошей не приносить
Не тямить в золоті воно
І щиру душу розтривожить
Лише коханого тепло
І в ніжну ніч до краю
На крилах долі віднесе
До глибини душі розкрає
Немов весільний каравай
І тихим подихом поволі
Престол розіб’є крижаний
І млосну ніч сльозою зронить
В скрижаль прозорий чистоти
В імлі розтане ранок
Розвіє ненароком сон
Щоб золота осіння казка
Воскресла заспана любов
Сергій Мат05-08р
Свидетельство о публикации №109082302830