...І сходить сонце. Я дивлюся в небо.
Ні хмарочки, ні плямки - чисте, синє.
Цим ранком знову згадую про тебе -
Уже не літнім, та ще не осіннім.
А на гілках, де листя ще зелене,
Лоскочуть пір'ячко маленькі пташки.
А ти, напевно, згадуєш про мене -
В розлуці так на світі жити важко!
Обидва сподіваємось на зустріч,
Та знаємо, як довго ще чекати.
І все одно, на відстані, не поруч,
Щомиті ми продовжуєм кохати.
А дні все йдуть, і знаю я: не сон це.
...І знову небо синє. Й сходить сонце.
Свiтанок
© Copyright: Юлия Лещинская, 2009
Свидетельство о публикации №109082202013
Свидетельство о публикации №109082202013
Рецензии
Чудовий сонет! Лишень рима зустріч/поруч трохи нашорошує. Може, подумати над нею й трохи відредагувати?.. А взагалі, сподобалось.
З теплом, Аліса.
Алиса Гаврильченко 22.08.2009 12:51 • Заявить о нарушении
З теплом, Аліса.
Алиса Гаврильченко 22.08.2009 12:51 • Заявить о нарушении
Дякую, Алісо! Мене ця рима теж, взагалі-то, не влаштовує, я обов'язково виправлю її.
Юлия Лещинская 24.08.2009 13:50 Заявить о нарушении
Юлия Лещинская 24.08.2009 13:50 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
