Нащо мені сонце,
Нащо мені квіти,
Як тебе немає,
Не сміються діти?
Як з нелюбим разом
Посивіли скроні
Нікому не скажеш,
Тільки серце тоне.
Я би полетіла
За гори, за море,
Тільки крил немає.
Долу тягне горе,
Горе сиротини,
Без тата, без неньки,
Без правди і волі
Та життя сіреньке.
В журбі та з ганьбою
Від ранку до ночі
Лиш ві сні, мій любий,
Бачу твої очі.
Не було ніколи
Тих очей на світі.
Нащо мені сонце,
Нащо мені діти?
Журба
© Copyright: Надежда Сульжицка, 2009
Свидетельство о публикации №109081900725
Свидетельство о публикации №109081900725
Рецензии