душа блага спокою
Кольоровий, мов вранішні сни.
Я лиш вітер. Не бійся, повір – я
Пухнаста як дотик весни.
Я награлась в безмежне кохання,
Я вже тут, на землі. Назавжди.
Так, порізалась. Зле покарання...
Але щастя нема без біди.
Не прийму героїчні офіри,
Не чекаю барвистих зізнань,
Грімких співів з відгоміном ліри,
Безпідставних навмисних старань.
Я спокійна. Я буду душею.
Без істерик, благань і вимог.
Обійми. Обіцяй Марс і Гею,
Наше сонце і лондонський смог.
Свидетельство о публикации №109081905139