Руда

Українська географічна дражнилка

…Небо блакитне, малесенька річка,
Тихо між каменів ллється водичка.
Через підстилку якісь будячки
Сунуть у пузо моє колючки!
Це я на луці лежу і чекаю,
В небо дивлюся і думку гадаю:
Ой, та чи ж прийде сюди молода
Дівчина-диво, красива й руда?
Тіло у неї усе сніжно-біле,
Наче зима на просторах Поділля.
Шкіра, як масла солодкого гладі,
Збитого фермером в Кіровограді.
Пахне волосся, неначе ваніль,
В’ється, немов на Хмельниччині хміль.
Вигнулись дугами брівоньки милі,
Наче на пляжі одеському хвилі.
Вії пухнасті, як сосни лапаті,
Зрослі на схилах гірських Закарпаття.
Очі-волошки – яскраві та сині –
Наче топази у надрах Волині.
Лагідний погляд ласкавий, мов сонце
Вранці в степах неозорих херсонських.
Щічки рум’яні, як свіжа малина,
Зібрана в Сумах червневої днини.
Губи червоні, великі та ніжні,
Мовби черешні в садах Запоріжжя.
Голос журкоче і ллється грайливо,
Мов у бокали чернігівське пиво.
Подих дівчини п’янкий до безтями,
Наче «Житомирська» з дивобруньками.
Ніжні засмаглі на сонечку вушка,
Мовби луганські принадні пампушки.
А ластовиння смішне, кольорове –
Дніпропетровські жоржини чудові.
Родимок цяточки, наче сестрички,
Із Чернівецького лісу чорнички.
Шия, немов таємничий бурштин,
В рівненських покладах знайдений він.
Груди – дві диньки солодкі, жадані,
Із миколаївських щедрих баштанів.
Талія – то одинока тополя
Серед полтавського Дикого поля.
Стегна широкі, мов келих мистецький,
Зроблений майстром у славнім Донецьку.
Ніженьки рівні, неначе ліщина
В темних дібровах на Тернопільщині.
І у колінцях дівочих прекрасних –
Пагорбів схили з просторів черкаських.
Стопи рожеві, немов у маляток,
Зрослих на Львівщині милих курчаток.
Ох, і прекрасна ж та юна дівчина,
Нібито вінницька дика калина!
Може, у неї я і закохався б,
Та у красу ту недолік прокрався.
Ніс – то усіх переваг протилежність,
Він, наче кримська жорстка незалежність.
Дівка не знає, чого ж бо їй «нада»,
Носиком крутить, мов київська Рада.
Гарними хлопцями перебирає
І мільярдера для шлюбу шукає.
Все! Припиняю я мріями жити,
Бо не бажаю таку полюбити,
Хоч і красиву, палку й молоду,
Та гонористу і злу вереду!

2009-2012