Гефест взял молот, и цепи рвёт

Я – Зеркало для всей Вселенной.
- Я в темряві “метелик – вогник”
Радист. Связной я поколений.
- Казковий той, горбатий коник.

Я – майский жук. Не! Богомол.
К зіркам не в рясі
........................Летів Гагарін.
Я помню деда… - Рука – мозоль.  
- І мій, їй-богу, не татарін.

Как долго я пустыней шёл?
- І ось нас двоє, серця трепет.
Я с Атлантиды к Вам пришел.
- Коли є двоє, Бог завжди третій.

Заросший мхом, седой утёс.
- Я не щеня, я – вовкодав.
Да, я Сизиф. Век камень нёс.
- Я Прометей, вогонь що вкрав.

Из Космоса я, с «Искрой Божьей».
- Рятуйтесь люди. Летить – болід.
Пора нам стать…- Честнее. Строже.
- І я…- Не лікар Айболіт.

Так что вас Люди – так треножит?
- Ікар! Забудь свої гріхи.
«НИЧТО – которое – НИЧТОЖИТ»!?!
- Не лізем вище ми стріхи.

                PS.
                Такий метелик сидить на чарці.
                И ох метелит, ох куёт.
                Відсуньтесь далі Святі старці.
                ГЕФЕСТ взял молот,и цепи рвёт.
                *************

                Захар Мітай.  Матвей Далёкий