Колишуться трави,
Всміхаються квіти,
Прекрасний цей день
Весь весною повитий.
Так радісно жити,
Не знати тревоги,
Проте, є у пам’яті
Чорні дороги...
Так сталося в світі...
Прокинулось горе...
Як би нам не знати
Про нього ніколи!
Прокинувся янгол,
Сурьмою розлився,
I гуркіт страшний
По траві покотився.
I гинуло все,
чого гуркіт торкнувся,
I в тім полину
увесь світ захлинувся...
Пройшла та тривога...
Поросла та дорога...
Та гіркий полин
не відпустить нікого.
Про все пам'ятати
донині ми маєм,
А хтось забуть хоче,
Проте, все ж згадає:
Оту Божу звістку,
Оту Божу кару...
Задумайтесь люди,
А може не дарма,
Та зірка яскрава зірвалася
з неба?
Якщо таке сталось,
то може так треба?
Чернобыль
© Copyright: Маньковская Надежда, 2009
Свидетельство о публикации №109081405581
Свидетельство о публикации №109081405581
Рецензии