Солдат

Я лежу в траві
В калюжі крові.
А в руці моїй є автомат.
Я забув всі радощі любові.
Я забув усе бо я солдат.
Холодіють вже у мене пальці,
А в очах той морок ожива.
Поринаю в смерті й жаху пащу.
А душа моя іще жива.
Вона хоче жити, вона б’ється
І кричить із жахом у очах.
Тільки смерть вже поруч і сміється.
І моя душа в її руках.
Сповільняє ритми моє серце...
Дихати стає усе трудніш...
Біль гадюкою у тілі в’ється...
Хто б встромив в гадюки тіло ніж.
Закриваю очі...Стало тихо...
Чую шепіт цих духмяних трав.
Вони кажуть:”Чуєш он де лихо.
І його ніхто не оминав.”
Я лежу і бачу своє місто...
І родину, і мій рідний дім.
Наче хтось собі навмисне
Про життя моє знімає фільм.
Знову біль...Немає сил кричати...
Я лежу і думки всі в мольбі.
Десь далеко буде ждати мати...
Син помре у роки молоді...
Я лежу в траві...
В калюжі крові...
Вже не б’ється серце у груді.
Я не знаю радощів любові .
Я помер у роки молоді...