Твоє ім’я лишилось невідомим
Твоє ім’я залишилось в віках
Поринуло у мандри веселкові
По золотих, замріяних стежках
Твоє ім’я просте як сонце й вітер
І як яскраві і барвисті квіти
Воно гримить як громи у негоду
Твоє ім’я – це син свого народу
Ти воював ще молодим в афгані
А також бачив другу вітчизняну
І ти приборкав голод і негоду
Великий син співучого народу
Ти зупиняв полин що розливався
І ти з життям своїм за це розстався
І хоч ім’я твоє все ж невідоме
В душі воно завжди мені знайоме
Бо ти герой і ніде правди діти
До тебе на могилу кладу квіти
Твоє ім’я лишилось не відоме
І ти навіки ліг у землю спати
Та пам’ятатиму про тебе вічно
Ти не турбуйся мужній мій солдате.
Неизвесный
© Copyright: Маньковская Надежда, 2009
Свидетельство о публикации №109081405529
Свидетельство о публикации №109081405529
Рецензии