А ми збираемо гриби...
I перше сонячне проміння
Висвітлює на павутинні
Рясне мереживо журби.
Кує зозуля вдалині,
Та ж бо не нам рахує роки...
А ранок прискоряє кроки,
I ти всміхаєшся мені.
I наче спокій настає,
Та, ледь торкнувшись, наші руки
Вже відчувають мить розлуки...
А десь зозуля все кує!
Свидетельство о публикации №109081304140
Садистка Пародистка 23.08.2009 18:02 Заявить о нарушении