Аби розсіяти душею зорі,
скородив істину. І капіляри,
вином нав`ючені, тягли у пори
тепло, наначе магму крізь маари*.
За давкою, лавинно в серце хворе
зійшла сльоза і розтопила старість.
Добротного розливу в пляшці море,
не видно дна. Не пити – не ударить,
не одарує, ніби світло, нефа*,
промерзлого у темінь по склепіння,
не вгрузне в тишу пальцями тапера*,
при ворожбі не вивітриться блефом.
Сягав до дна – за золотом і тінню,
аби роздати потім у папері.
12 Серпня 2009
*тапер - ресторанний музикант
*маар - жерло згаслого вулкану
*неф - головне приміщення храму
Сонет XIV
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109081206337
Свидетельство о публикации №109081206337
Рецензии