Ти, як завжди, встаєш занадто рано,
Немов би й не було важкої ночі...
Спокійно каву п’єш, поки з екрану
На тебе дивляться чиїсь байдужі очі...
І знову цілий день на автоматі,
Автовідповідач твій ще в ремонті.
Всі в шоколаді тут, а ти – в томаті...
Потрібен всім, як медсестра на фронті.
І вже байдуже все, що було вчора.
В словах вже все частіше прохолода.
Шлях обраний важкий, життя актора.
Та це – занадто награна свобода.
І губишся у воросі моментів.
Все має присмак поліетилену.
Та не заради слів й аплодисментів
Ти ще не раз піднімешся на сцену.
Грай, акторе, грай...
© Copyright: Ольга Хелл Харлашкина, 2009
Свидетельство о публикации №109081100460
Свидетельство о публикации №109081100460
Рецензии